Смуток охоплює, коли начебто респектабельні ЗМІ й блогери впиваються сенсацією про ймовірне зняття Байдена з президентських перегонів на користь Мішель Обами. Ця інсинуаційна, маніпулятивна тема не вперше зринає, відколи почалася американська передвиборна заруба.
Великі свята, які ми відзначаємо в останні роки (Різдво, Великдень, День незалежності) кожного нового разу набувають питомо нових значень і символів. Отак, дивишся, начеб то й той самий Великдень, та ж сама Паска, але — ні! Зовсім інше!
Нам із братом у Великодню ніч ліжок не розстеляла мати – спати дозволялося на твердій лавці і нероздягненими. Щоб не проспати. А баба Лисаветка – командувачка машини дядька Василя, свого найменшого сина, в той час святила паски або в Чорнотичах, або у Вербі, бо в нашій Авдіївці церква була закрита комуністами.
Передивися ще раз фільм «Темні часи». Перші дні премʼєрства Вінстона Черчіля. У військовий кабінет він запросив свого давнього і постійного опонента вчорашнього прем’єра Невіла Чемберлена, який крізь зуби, але визнав правоту Вінстона: надії на домовленості з Гітлером, яких добивався Чемберлен, були ілюзіями.
Новий «Русмір-центр» в Ізраїлі. Ціна питання, згідно з неофіційними повідомленнями – 55 млн. доларів. Влаштував Чубайс. Не за власні, звичайно, «залучив спонсорів», відкрили на основі вже існуючого Центру східно-європейських та російських студій Тель-Авівського університету. Викладачі якого, було, трохи рипалися в місцевій пресі «навіщо воно нам?», але підозріло швидко протести вщухли.
Бачу окремі парафіяни вперто вживають слово Пасха. Хочу пояснити, що це слово винятково церковне, а не наше народне. У нас були лише Паска або Великдень. Чи є в словнику Грінченка Пасха? Ні, нема. У «Словнику синонімів української мови» читаємо, що Паска синонім Великодня.
Цей день урочистий, знаменний і величний. Світлий та об’єднуючий, теплий, рідний і пам’ятний… Великдень такий. Мої дівчатка кажуть, що це найсмачніше у році свято, а мамині та бабусині пасочки — найкращі. Може, й так, адже вони завжди випікають їх разом з нами, тому ці шедеври авторські.
Ти забудь, де чорні рани, білий крик де,
Одягнись у вишиванку на Великдень.
Писанок візьми у тайстру, медяниці,
Та й піди на цілу нічку до дзвіниці.
Дзвонять дзвони, дзвонять дзвони –
Рухнуть трони,
Що аж серце то сміється, то холоне.
Що аж мова веселкова барвінково
Заплітає у віночок кожне слово.
Який же сумний цьогоріч Великдень! Мабуть, у мене вийшла якась альтернатива цьому сумові — якісь дівчачі пасочки й дитячі крашанки, але робила я їх із думкою про загиблих під селом Тоненьким Донецької області Героїв, побратимів мого сина, чиї тіла хлопці не змогли забрати…
В цих двох світлинах вся суть нинішнього Великодня. Ці красиві, святкові галуночки (саме так у нас називаються розфарбовані яйця до Свята) приготувала пані Файфура. Приготувала їх в місці, де не падають ракети на голову. В цих галунках — спокій, мир, любов…
