Нещодавно подивилася фільм Луки Гуаданьїно “Великий сплеск”. Цей психологічний трилер прекрасно знято, у ньому грають чудові акторки і актори. Однак сам фільм є римейком детективу Жака Дере “Басейн”, який вийшов на екрани у 1969 році. У цьому фільмі головні ролі належать Аленові Делону і Ромі Шнайдер.
Є актори погані, вони погано грають, є актори хороші, вони добре грають. Є актори великі, вони перед камерою живуть, такі, як Жан Габен, Марлен Брандо, і я, — сказав він якось в одному інтерв’ю… Ален Делон, дійсно жив на екрані. Він прийшов у кіно з вулиці, не маючи освіти, але переживши так багато, що його бандит Рокко, месники Чорний тюльпан та Зорро були втіленням його самого.
Непоправна втрата для світового кіно: не стало ікони французького кінематографу… 18 серпня, на 89 році життя відійшов у засвіти французько-швейцарський актор кіно та театру, кінопродюсер, сценарист і режисер, ветеран першої індокитайської війни, якого вважають не лише зіркою та секс-символом європейського кінематографа, а й «найкрасивішим актором кіно за всю історію» – Ален Делон.
Ніколи не розумів фразу «ми не шукаємо легких шляхів». Так пошукайте! Вони ж легше складних. Навіщо цей пафос? Я навіть шукаю легкі шляхи пошуку легких шляхів. І таких, як я, багато. Досить, вже находилися складними шляхами і так нічого там не знайшли.
Вже всі начувані, що це маестро повертається? Звідки? Зі зради? Слухай, Винник, щоб повертатись, треба, щоб позвали. А тебе не звали, ніхто не звав, бо такий співак як Винник вмер для нас ще 2.5 роки тому. Всі ми розуміємо чому він повертається. Трутень завжди повертається на квітку. Знов косити з лохів бабло. Морду нажер, хоч пацюків товчи в коморі.
Цей допис є реалізацією права на висловлення особистої думки. Отже, свіжа (вже відносно) історія довкола Оксани Забужко — зовсім не літературний скандал і взагалі майже не скандал. Почну з першого. Якщо автор книжок напісяє в парадному, і цей факт набуде розголосу — це не буде літературним скандалом.
Оксана Забужко скористалася своїм правом висловлювати будь-яку думку про будь-кого, тож у недавно поширеному інтерв’ю не комплементарно висловилася про Ліну Костенко і наговорила компліментів собі. Це не викликало суспільного резонансу, бо суспільству в широкому розумінні цього слова Забужко в хрін не торохкотіла.
Дивні слова прозвучали від міністра оборони росії Білоусова. Він став вимагати від своїх же генералів правдивої інформації про стан речей на кордонах. Уявляєте — міністра не задовольняє пропагандистська деза, якою з лопати Герасимова Генштаб годує і міністра, і політичне керівництво. Шойгу задовольняла, а цього новопризначеного бухгалтера – ні.
Чому нині ми переважно ототожнюємо щастя із сексом, молодістю і гарною фізичною формою? Адже це помилка. Почитали нині кілька гендерних есеїв, один із них було опубліковано майже напередодні рос. вторгнення. Наші феміністки (прізвищ не називатиму), що ще не перетнули тієї вікової межі, коли обличчя видає вік жінки, діють на випередження, переймаються ейджизмом і проблемою сексуальних стосунків у поважному віці.
Отак читаєш високохудожні поезії однієї і високоінтелектуальні есеї іншої і зовсім не акцентуєш на тому, що вони — жінки (здається, наївному, що якраз саме такого ставлення феміністки і добиваються, ні?). А потім читаєш як одна другу зве гергепистим бабиськом, а та іншу — яловою молодицею…
