Махання Будапештським Меморандумом у Брюсселі – дія видовищна, але імпотентно-безпорадна. А всього-навсього треба по-нормальному, а не в емоційному угарі, відрефлексувати 2 пункти Будапештського Меморандуму. Пункт 4. Сторони зобов’язані домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН, якщо Україна стане жертвою акту агресії з використанням ядерної зброї. Пункт 6. Сторони будуть проводити консультації у випадку виникнення такої ситуації.
Коли не пишу, то здається, що не думаю. А зрештою так воно і є. Думки виникають лише під час писання. А тому процеси мислення останнім часом маже відсутні. Та і масштаб думання звузився до чогось незначущого, якогось такого обмеженого копирсання в побуті та перебирання кульочків і папірчиків. Желатинові, мов у сні, рухи й марні намагання знайти у своїй голові тверезі та чисті думки.
День народження Назарія Яремчука минув кілька днів тому. Але, як завжди, для тих, хто його знав і любить, перший місяць зими буде його, Назаровим. Про нього згадуватимуть і як про передріздвяний подарунок небес — українським музиці, шанувальникам, наступним поколінням.
Того разу Іван Драч нагадував мені Миколу Бажана.
Бажана, якого я не знав особисто, але знаю за віршем того ж таки Драча: «Я пам’ятаю Бажана старого// Він все частіше згадував про Бога// І все казав, доплентуючись вгору: // «Час, Господи, на самоту й покору»… Класик радянської літератури, її комісар, приставлений комуністами, про якого так багато гіркого сказав у своїх щоденниках Олександр Довженко, Микола Бажан в кінці життя повторював слова свого ідейного ворога – Евгена Маланюка…
Чому я ніколи нікому нічого не раджу читати, дивитися, слухати і взагалі – не вживаю фрази «раджу». Бо я – практик. Я хочу, аби мої поради мали практичний результат і реально впливали на якість процеси. Наприклад: «Кокотюха радить українцям масово винести з дому і здати в макулатуру книги Чехова».
Перед відрядженням наткнувся на паштет. Коштує не дорого і за складом своїм ніби нічого. Я купив банки 3-4. З’їв одну. Він мені здався прісним. Якийсь без смаку. Подумав, що треба туди якогось перцю чи солі додавати.
2 грудня 2024 року президент США Джо Байден підписав указ про помилування свого сина, Хантера Байдена, який раніше цього року був засуджений за федеральними звинуваченнями у зберіганні вогнепальної зброї та ухиленні від сплати податків. У своїй заяві президент зазначив, що вважає переслідування Хантера несправедливим і політично вмотивованим, підкресливши, що його син був “вибірково та несправедливо переслідуваний”…
В середині 80-х я працював сварщиком на Одеській нафтобазі. Наш прораб Оганесян кожного дня приходив на роботу (у вагончик бригади) з дуже подібним чемоданом (не таким крутим, як у Шольца, звісно).
Класно встроївся: нижня полиця, крім мене нікого, а навпроти – на боковушці – дівчина, років так… ну, не більше. Вже не дитя, але й не зовсім. І в окулярах – тонких чорних і огромних, їх дівчата носять не для зору, а понтів. Красива і молода. Або, точніше, просто молода. Бо молоді всі красиві. А які молоді і некрасиві – їх на пальцях однієї руки, не набареться навіть на статистичну похибку. Всі молоді красиві, всі! Молоді…
Здається, вже врегульвано питання з ексгумацією, що його педалювала польська влада і суспільство. Дивною на цьому тлі виглядає побудова стіни на польсько-українському кордоні (от і маєш альтернативну історію, куди там тому Рівне/Ровно). Цікаво, а як же думка Марії Яніон про те, що поляки підуть до Євросоюзу винятково зі своїми мертвими?
