Category Archives: Ексклюзивна хвиля

… На початку 1990-х я познайомився з надзвичайно цікавою людиною, яка згодом увійшла до кола найближчих друзів моєї сім’ї. Галина Олексіївна Науменко… Блискучий науковець, дипломат, перекладач… Тривалий час працювала за кордоном, потім очолювала управління дипломатичного протоколу Міністерства закордонних справ України, пізніше перейшла на викладацьку роботу в Дипломатичну академію та в Інститут міжнародних відносин. Я знаю чимало цікавих і курйозних історій, пережитих Галиною Олексіївною. Ось що вона розповідала, зокрема, про візити до України в різні роки двох французьких президентів – Франсуа Міттерана і Валері Жискар д’Естена:

Continue reading

В певному й цілком збагненному сенсі село становить найвищу вершину серед соціальних досягнень людства. Цей сенс сьогодні відкинутий далеко на узбіччя світового прогресу, а отже куди вищими нам видаються інші людські соціальні структури, такі як містечко, місто, держава, національність, національні та транснаціональні корпорації та багато чого ще.

Continue reading

Євген Дога — композитор молодості для кількох поколінь. Його вальси робили радянські фільми культовими і розходилися мільйонними платівками. Їх грали сільські музиканти на весіллях і храмових святах. А фільм «Лаутари», що знімався зокрема й на Буковині, дав шедевральний зріз місцевої колористики та музики, зробивши румунський музичний жанр «популару» широковідомим.

Continue reading

Ще і ще раз повертаюся до цього листа, сповненого болю і відчаю. Стус пише Малишку, бо він – остання надія бути почутим. Констатує жахливу мовну ситуацію на Донбасі і пророче припускає, що така доля чекає всю Україну. Стус пояснює, чому він не може мовчати… Бо тоді мовчали 99,9 відсотка українців. Німою покорою мостили шлях московській окупації… Даю текст листа, щоб пам’ятали наших Предтеч і усвідомлювали ціну їхнього подвигу.

Continue reading

От я вже став. Моя методика така: років до 15-20 щиро віддаватися дитячому-телячому-підлітковому захватові цією геніальною грою, потім по інерції ще років п’ять-десять, заставивши холодильник пивом, спостерігати футбол по телевізору, потім, коли пиво вже почне шкодити здоров’ю, м’яко так відійти за бокову лінію й віддатися якимсь іншим дурощам, більш відповідним вікові.

Continue reading

Свіжо нАрвані черешні, вони — особливі. Коли ще малим, летиш, бувало, стрілою через весь, залитий сонцем яр, що пріє багатющим медовим різнотрав’ям, і за мить опиняєшся на Побіянській горі. А там перед тобою виростають велетенські дерева — ЧЕРЕШНІ. І то не просто черешні, бо мені хоч і малому, але не важливим було нарвати лише черешень, а найголовніше — дертися в незвідану височінь.

Continue reading

… Багато з нас ще зі шкільних років пам’ятають знаменитий вірш Костянтина Симонова «Жди меня», написаний за мотивами однієї солдатської долі. Прекрасний зразок інтимної і патріотичної лірики, однаково чутливий для солдата будь-якої національності та будь-якої людини. Але в реальних подіях тієї війни й повоєнного часу траплялися й складніші, ще більш вражаючі людські історії, однак багато із них не можна було навіть згадувати через страшне й жорстоке політичне табу…

Continue reading

У нього був смертельний напад 23 червня, з якого вдалося вийти. І, звісно, Чернівцями поповзли чутки. 30 червня 1995 року, о 10 годині 20 хвилин, серце Назарія Яремчука зупинилося. Є у цьому щось містичне і загадкове, адже саме тоді зупинився і його наручний годинник… Співака такого польоту, такого голосу і такої краси ховали вперше за роки Незалежності. В останню путь артиста спекотної неділі 2 липня провели ті, хто його так палко любив. Складалося враження, що на похорон вийшло все місто — від малого до великого.

Continue reading

Не забули? Містяни України нанесли потужний нокаут русскому селянину Славі Баранському, який працював топ-менеджером групи Fozzy (Сільпо) і дозволив собі цілу низку необережних фраз у соцмережах відносно українських цінностей, удаючи із себе чи то одесита чи одесця. Топовим висловлюванням Баранського стало: «Навіщо вам Морґенштерн, якщо є сільська «Плине кача?»

Continue reading

У день 60-х роковин пам’яті Kaтeрини Білокур сталося сонячне затемнення. Сонце побуло ущербним, і згадалися слова Катерини Василівни: «… Все життя відчуваю ущербність своєї долі». Зі 120-ти її років половину строку нема на Землі. Отака рівновага. Але дивовижна потужність Катерини Білокур тільки зростає, про що свідчить і довжелезна черга на її виставку у Мистецькому Арсеналі, і яскраві альбоми, що виходять один за одним…

Continue reading