З листа Лесі України до свого дядька М. Драгоманова: «Еге, от ще Ви про «Боротьбу» питаєте. Про неї так як і нічого не говорять, бо «Правди» ніхто не бачить, не знаю, для кого її видавці ховають. Єдина людина, що її отримує (з тих, що я знаю), казала мені, що в сьому романі змальовані (краще сказати «змазані») всі молоді і старі українці. Автора Ви угадали, та й видно коня по поході.
Деякі люди в соціальній мережі аж занадто прямолінійні. Вони думають, коли про щось пишеш, то ти цим безпосередньо займаєшся в даний момент… Буває, напишеш щось про алкоголь зранку, тебе тут же питають: «Ти що, бухаєш з самого утра?». Тю! Але я в таких випадках відповідаю ствердно. Аби вкорінити людину в її оманах.
Нинішня ситуація на фронтах російсько-української війни (і не тільки воєнному, але й дипломатичному, інформаційному) нагадує мені точку руху маятника, коли він на хвильку завмирає у своєму русі. І може хитнутися, на відміну від маятника, в різні боки – перемога не гарантується автоматично, а потребує крові і поту…
Цими днями мер Києва дав інтерв`ю низці закордоних ЗМІ. Я прочитав їх у німецькому «Der Spiegel» і на сайті «20 Minuten» швейцарського телебачення. Усі ми знаємо, що Віталій Кличко ще той «говорун» і здатен наплести не один мішок вовни. Але тут хочу відзначити, що мер нашої столиці відповідав стримано, розсудливо і розумно.
Знаю, що це декому не сподобається. Але мушу сказати про волонтерів і правду ЗСУ. Пропоную зупинитися з безконтрольними донатами!!! Нас обкрадають не лише шоу-мен із прізвищем на П. та іже з ним. Волонтери як піран’ї перебивають у соцмережах свою ніби-то допомогу офіційній.
Сьогодні день народження Григорія Савича Сковороди! Доведеться випить. А не хотів же!
— Не бреши!
— Шо, не бреши?
— Шо не хотів.
— А, та ладно…
Євгена Барана я побачив уперше наживо під час його виступу в Черкаському національному університеті. У мене було про нього зовсім інше уявлення. За кілька років доти я прочитав його книжку «Порнографічна сутність правди», куди вміщено й чималеньке авторове фото. І в мене склалася думка, що це – доволі «сурйозний», спокійний, розважливий критик і літературознавець, який аналізує життя та літературу з помірною іронією та здоровим скепсисом.
… Днями побачила у морозному київському небі над Дніпром припізнілих гусей. Білих і безпечних та, вочевидь, стомлених холодом висоти й відстанню. Декілька навіть відставали від клину, схоже, це перший їхній далекий політ… Що впало у очі, якась несвоєчасність цієї картинки. І швидко підкрався страх, що раптом цей шляхетний, безпечний клин наздоженуть хижі шахеди. Яких так багато сьогодні у нашому небі. Або ж налетять хуртовини і крижані вітри теж із Сибіру.
Німецький письменник Вінгфрід Зебальд в своїй книзі «Повітряна війна і література» описує досвід свого колеги, ще одного німецького письменника Ганса Носсака, який пережив апокаліптичне бомбардування Гамбургу королівськими ВПС Британії (операція «Гоморра») в 1945 році. Continue reading
Учора отримала поетичну книжку Юрія Іздрика «Третій рай», реалізовану «Видавництвом Старого Лева». Традиційно стильно, вишукано в усьому: від змісту і тексту до художнього оформлення, шрифтів і паперу. Щодо поезії, то є у книжці й давні вірші, зокрема, до неї увійшла перша зб. Іздрика «Станіслав і 11 його визволителів».
