Маю велику приємність. Опівночі (це для нас норма) професор Олександр Мелещенко, крім наукових новин, повідомив: його рідній тьоті — Нелі Петрівні Трошиній пішов 90-й рік! Я частенько спілкуюся з нею. Жива-здорова, достопам’ятлива, розпитує про моїх однокурсників: не забула багатьох із нашої сотні.
Василь Чепурний і кіт Мусій у музеї Довженка
Відбулась презентація книги «Титли і коми» відомого журналіста, письменника, просвітянина і рухівця Василя Чепурного з Чернігова. На зустріч з автором прийшло багато гостей, адже ім’я пана Василя добре знайоме читачам газет «Сіверщина», «Біла хата», «Голос України». Перші дві були популярними на Чернігівщині аж до своєї ліквідації («Сіверщина» виходить і нині у онлайн-форматі), у третій журналіст працює власкором по Чернігівській області.
Мамине шипшинне
Державна мова потребує «soft pressing»
Колись давно, ще в школі, прочитав «Война і мір» Льва Толстого. Програмний твір. Звернув увагу, що дворяни в розмовах постійно збивалися на французьку, яка була для них рідною (це було для мене відкриттям). Французька перекладалася у посиланнях внизу сторінок. Виявляється, що першою мовою Пушкіна теж була французька. А він вважається ледь не основоположником московської мови.
Президент з бензопилою
На президентських виборах в Аргентині у другому турі минулої неділі перемогу здобув Хав’єр Мілей – персона з вельми незвичним політичним визначенням – «ультраправий лібертаріанець». Його називають радикалом, популістом, недосвідченим політиком. Одні ним беззастережно захоплюються, інші нещадно критикують.
Аншлаг і лебедина пісня
Платон і Вічне
Є думка, що вся європейська філософія – це лише «ряд приміток до Платона». Як не заблукати в його текстах та навчитися правильно мислити? Є історично сформована сукупність творів, які з часів античності зв’язуються з ім’ям Платона – т. зв. «Платонівський корпус» (Corpus Platonicum). Праці Платона впорядковували Аристофан Візантийський, Трасил Олександрійський, Цицерон, Марсиліо Фічино, Анрі Ет’єн, Шлейермахер та ін…
Про вітчизняний фемінізм і не тільки
Було… Було – забулося, та через останні події, що проявляються в наських емансипованих жіночках, звільна згадалося. Десь у нульових двохтисячних працював я на Українському радіо, вів авторську передачу «Четвертий універсал». Телефонує мені знайома ще з студентських років Ніла Зборовська (до слова, небездарна літературознавця). Мовляв, аби я взяв у неї інтерв’ю про зародження вітчизняного фемінізму, до якого й пані Ніла була причетна.
Три історії про мову
Номером раз про Аллу і Сергія. В 2015-му втекли з Криму до Києва. Перед тим Сергія мало не побили в черзі в гастрономі, бо вголос щось сказав на захист України. Виїхали вчасно – через якийсь тиждень по тому до сусідів навідувалися ефесбешники, розпитували про подружжя. Вони досі українською говорять з помилками, продовжують вчитися.
Не футбол — життя таке…
Справедливість? Ні, не чули. Солідарність? Ніт. Давно казав: у цьому світі кожен сам за себе і за свої власні інтереси та кишені. І підтримують нас постільки, поскільки це поки що вигідно. От вам свіженький приклад, як усе влашовано. Не про політику. Позавчора збірна України з футболу грала вирішальний матч зі збірною Італії. На кону була путівка у фінальну частину Чемпіонату Європи 2024 року.