Сьогодні авторові пісенного шлягеру «Козачка» виповнилося б 70… Микола Збарацький, певно, найбільш відомим став завдяки саме цій пісні, слова якої написала Надія Галковська, а виконувала Раїса Кириченко. Пісня ж народилася на наших очах – це було в поході “Козацькими шляхами” 1991 року, ще до проголошення Незалежності України. Похід проводили чернігівські товариство “Просвіта” та Народний Рух.
Дякую, шановні друзі, за привітання з нагоди призначення директором Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Сприймаю їх, як Вашу доброзичливу чемність, а ще як зацікавлене бачення, яким мав би бути керівник ІЖ. Не романтизую свого призначення. Усвідомлюю і знаю — це не нагорода і не медовий пряник. Це – завдання і робота. Багато завдань і багато роботи, повсякчас.
Хворів удома… Читав Джозефа Конрада… Джозеф Конрад — класик англійської літератури. Який справив суттєвий вплив на всю англомовну літературу ХХ століття. Хемінгуея, Грея Гріна і Берроуза. Один з кіношедеврів Копполи — «Апокаліпсис сьогодні» — навіяний Конрадовим «Серцем пітьми». Як пише перекладач Андрій Бондар, Конрад двічі став тим, ким стати не повинен був у принципі.
— Окей. З огляду на ситуацію в країні та особисті досвіди співдотикання з війною, чи можеш ти назвати себе щасливою людиною?
— Щасливою людиною… — Дарка вдумливо повторила слова Матюшенка. — Щастя тлінне й дуже мінливе. А ще воно затирається до звичності. Яким би справжнім не було. Майже завжди і в усіх. Лишається жити щасливою короткочасністю моментів…
Це — реальність, з якою не можна не рахуватися. Не найгірший генерал наших ЗСУ, між іншим. Ми йому маємо довіряти. Я сподіваюся, українське суспільство його підтримає — політики, журналісти, лідери суспільної думки. Кожен. Навіть ті, хто щиро закоханий в харизму Валерія Залужного. Ми ж не бажатимемо новому головкому невдач і поразок, правда ж?
Сьогодні, на День Святого Валентина, я вирішив зробити собі подарунок, відтак записався зранку до свого стоматолога. Мій задум виявився продуктивним, і вже по обіді я відчув усю повноту свята, хоча й тимчасово втратив чутливість нижньої губи. Але це не все. Окрім іменин, сьогодні ще й Міжнародний день дарування книги. Тож, я подарував лікарю дві свої книги: «Мед на ножі» та «Челядник вітру, хвиль і хмар».
Кожен дурень несе в соціальну мережу свої страхи, упередження, фобії, підозри, сумніви… Раніше чоловік вранці звішував ноги з печі і оповідав про свої глибокі умоглядні висновки жінці, козам чи котові…. А зараз він постить у Фейсбуці, бо время таке… А довірливі люди це все читають і намагаються з того скласти якусь обʼєктивну картину світу.
Світовий плебсообиватель не здатен мовно й культурно відрізнити росію від анексованих нею територій. Чи тих, на які вона гострить ікла. На цьому підступі й базуються всі історичні претензії імперії. Досі Україна у світових візіях фігурує як пост-радянський схід, а не однозначний захід. Ми досі для більшості світу – однокореневе з росією явище, туго переплетене 400-річною колонізацією + 30-річним нейтралітетом (небажанням стрімко примикати до європростору, як країни Балтії).
В історії з Залужним є деталь, над якою я не перестаю чомусь думати. Звання Герой України, яке дали йому в доважок до звільнення. Щось воно схоже на відкупне, або «відчіпне», як ще називають. Не кажу, що Залужний не є героєм чи не достойний звання Герой. І достойний звання, і є справді Героєм.
… I пішли соціальною мережею гуляти екскрименти з вентилятора: «Трамп закликає путіна напасти на країни НАТО!» Сорос-«ЗМІ» України, яким брехати — мов дихати, розігнали амбре на всю потужність. Байдуже, що так само «правда», як «він хоче Такера Карлсона зробити віце-президентом», і що корови літають. Хто в нас коли звертав увагу на хоч трохи грамотний переклад з англійської?!
