Category Archives: Ексклюзивна хвиля

Це ґінґо… До цього деревця в мене особливе ставлення. Здається, не буває й дня, щоб, своїм звичаєм безцільно ни́паючи по саду, я не підійшов і, голубливо торкаючись до фіґуристих листочків, не мовив до нього кілька слів. І щоразу чую у відповідь ледь уловне чи то сміхотливе шамотіння, чи щось схоже на якусь особливу рослинну мову, повну грайливих ноток, яку, гадаю, не инакше, як саме небо заказало мені розуміти. Тож ґінґо завсіди відзивається до мене, вітає, і то так щиро, приязно… Я відчуваю це всім своїм єством. І моє серце в такі хвилини тріпоче.

Continue reading

Її автор – італійський письменник Джованні Кателлі. Книжка вийшла в 2013 році, перекладена українською в 2023 році (видавництво Старого Лева). В 2019-му Дж.Кателлі опублікував розширену версію «Смерть Камю» (не перекладена). Мені важко визначити жанр книжки, в якій присутні журналістське розслідування, дослідження архівних видань, публіцистика, інтерв’ю й елементи детективу. Трохи незвично.

Continue reading

Ця країна деградує просто на наших очах. Деградує її влада, політикум, населення. Деградує її культура і мораль. За кожним днем з’являється нові ознаки суспільної деменції. Руйнування ракетами лікарні для важкохворих дітей — це не щось нове, це черговий прояв очевидної тенденції. Як і радісне збудження з цього приводу підданих путіна, що вилилося в підпис під перепощеним знімком з хворими малюками під крапельницями у дворі лікарні : «Ви теж уявили другий удар «Кинджалом» по цих мамках і дітках?»

Continue reading

Писати про Андрія Охрімовича-«Охріма» (1957-2022) в минулому часі якось не дуже пишеться. Хоча, все в нашому житті стається вперше. Коли я читав роман Павла Вольвача «Хрещатик-плаза», в якому одним із наскрізних персонажів проходить журналіст Артем Трохимович (Трохим), то ніби переглядав стару фільму, де одну з ролей грає Андрій.

Continue reading

У 2006 році на екрани вийшов фантастичний фільм «Ідіотократія», антиутопія про те, як в результаті природного відбору чисельна перевага ідіотів над розумними стала зашкалювати і що з того вийшло. Нині, майже через двоє десятиліть, цей сюжет не виглядає такою вже фантастикою: рівень IQ у людей неухильно знижується, і деякі дослідники вважають, що цей процес вже незворотній.

Continue reading

Вона залетіла до мого скромного сільського помешкання першого травня. Перша весняна муха. Розчумалась від зимового сну у теплих променях сонця, нанюхалась бузкового цвіту і її, захмелілу, занесло у вузьку щілину вікна, залишеного на провітрювання. Довго була непомітною. Я тільки чув неприємне, монотонне, гучне дзижчання серед звичної тиші.

Continue reading

Цієї весни сад, здавалося, як ніколи загонисто буяв молодими бруньками, пагонами, свіжою зеленню та квітами. Й особливо квітами. Спочатку, зразу ж по тому, як відцвіли тюльпани, гіяцинти й нарцизи, вибухла ніжними алізариновими келихами маґнолія, потім буквально за якийсь тиждень запалахкотіла гігантськими блідо-рожевими плато́чками деревяниста півонія, сповнивши повітря паморочливо-солодким пахотом, а наприкінці травня вкрилася вся дрібненьким цвітом, наче сніжно-білою габою, таволга коло криниці.

Continue reading

В нас є абсолютний чемпіон в хевівейті. Це подія навіть не спортивна. Це політична, ідеологічна, культурна, історична перемога. Це національний престиж. На відміну від всіх інших спортивних подій, зараз вперше за 25 років дві нації вирішували: хто з них має найсильнішого в світі бійця. Канелло, Ломаченко, Кроуфорд — це все круто. Але саме королівський дивізіон в боксі це окремий вид спорту.

Continue reading

Для Степана Павловича Колесника відгуки його студентів, привітання, побажання без сумніву творили чудеса. Чого тільки було варте «дорогий Вчителю»… Ці слова були дорожче золота. Почувши їх, невимушено вдавався до емоцій, казав: «Ну, скажи, чи можливо, аби через десятки років, так щиро моє студентство відгукувалося про лекції, про мене, як викладача. Мабуть, щось я їм все ж таки дав доброго, корисного?»

Continue reading

Сьогодні, 2 травня народилась донька угорця, внучка француза, але українська співачка, що на піснях Володимира Івасюка стала заслуженою артисткою України – Лідія Відаш. Народилась 1948 року у селі Гвіздівці Сокирянського району на Буковині. Її батько Міклош — угорець, а дід Сімон — француз за походженням. Закінчила Чернівецьке музичне училище. Солістка вокально-інструментального оркестру «Київ», а згодом — Київського мюзик-холу.

Continue reading