Значить, тут Чепинога підняв тему Тарковського. З одного боку, він походить із України. З іншого боку, чітко заявляв про себе як русского і репрезентував русский мир. І хоча таке погане кіно під виглядом геніального знімали до нього і знімають тепер, чомусь слова “Тарковський” і “геній” — синоніми. Аргумент для захисників залізний: Тарковського таким визнали західні митці.
Дух кінорежисера Тарковського якось завітав до письменника Андрія Кокотюхи, і рєзко постав перед ним, аби злякати корифея. Голий, бридкий і м’ятєжний. В повітрі потужно пахло сіркою… Але Кокотюха не злякався, бо давно звик до регулярних візитів всякої нечисті.
Лікар, письменник, політик і посол. Все це про одну людину — Юрія Щербака, який сьогодні відзначає 90-ліття. Він корінний киянин і проза його урбаністична. Перша професія — санітарний лікар. Що й стане в нагоді при створенні «Зеленого світу». Його батьки ненавиділи комуністів, і було за що — брата КГБ звинуватило в націоналізмі і засудило.
Іноді питають: «Як ви шліфували свій стиль?» Хочеться сказати: «Я його відливав». Коли починав у журналістиці, тоді друковані рядки відливали на лінотипних машинах. Я весь час це бачив у друкарнях – заморених, засмальцьованих, із роз’їденими свинцем руками лінотипісток. Кожну нашу літеру, рядок, статтю вони набирали на масних клавіатурах – і короткі фрази лягали гарячими металевими плитками в блоки.
Мої інсайдери з Гідрометеоцентру України повідомили, що приблизно з 15 листопада до 15 лютого буде зима. Це якщо Верховна Рада у цей час не ухвалить рішення про відміну зими. Така вірогідність існує. Не 100%, але існує… Спочатку запанікував. Потім, коли вкусила в лоба величезна оса, заспокоївся. Намазюкав оцтом і заспокоївся.
Чому з усіх українців на Нобелівську премію висунули аж двох, і то один з них – Зеленський? Інших претендентів у нас нема? Другий номінант – Український рух пацифістів. Сама вперше чую про цю організацію, хоч на сайті в них цікавезно – метою вказано «ненасильницький спротив агресії рф». Ага, приїхали. Втім, мова не про них, власне, а взагалі про фрік шоу за назвою «Нобелівка».
Одного разу письменнику Андрію Кокотюсі явилася Богородиця в натуральну величину, хоч він і не пив.
— Я борщу не їм, — сказав Кокотюха Богородиці.
— Шо? – не дочула Богородиця
— Я не їм борщу, кажу, — повторив Кокотюха. — Зовсім! Не люблю. Борщ – гавно!
Я не їм червоного борщу з трьох причин. Почну з третьої — не люблю, не смачно! Тепер перша, світоглядна: для мене українець має значно ширший горизонт самовизначення, ніж борщ та вареники. Друга — фізіологічна: від червоного борщу в мене проблеми зі шлунком, мене роздува. Крім картоплі, я взагалі не їм варених овочів. Та й картоплю…
Сьогодні — 40 днів, як загинув Георгій Шовкошитний. Лейтенант, командир протитанкового взводу. Хлопець із світлим обличчям. Доброволець. Син свого батька, Володимира Шовкошитного, письменника, державця й політика, ліквідатора-чорнобильця.
Чи то в 15-му, чи то в 16-му році сталося так, що я опинився один на дорозі між Волновахою і Маріуполем. Навколо ні душі. Автобус проходитиме години за три. Машини не їздять. Лишається чекати. Раптом хвилин через десять на всіх парах летить старезний «Запор», іще той, який з двома дверами…
