У літо збирання – літо учнівства біля нього – я прихитрявся ще й крутити два романи: з сільською дівчиною-студенткою і епістолярний – з манірною панночкою-музиканткою. Світован краєм ока все те бачив і мовчав. Аж доки не прохопився:
– Держися одної. Хто двох любить – обох загубить.
Складно бути леді у тролейбусі. Повно людей, хтось обов’язково стане на черевика, а хтось так притисне, що й не ворухнешся. А мова? Так і хочеться вигукнути: панове, будь-ласка без купюр! Ми в салоні! А панове далі своє. Кошерна Камасутра.
Ракетні удари по Дніпрогесу миттєво були витіснені з інформаційного поля терактом в Крокус-сіті. Свідомо чи не свідомо ворог перемкнув загальну увагу зі своїх геноцидних планів на трагічний, але за масштабами і наслідками куди дрібніший епізод сучасної історії. А плани геноциду і їхня реалізація тривають.
Чому варто згадати Даніела Канемана, що помер нещодавно у віці 90 років. Не тому, що він лауреат Нобелівської премії. Не тому, що унікальний дослідник споживацької психології у сфері товарно-грошових відносин. Не тому, що це один із останніх поміж сучасних філософів, котрі були здатні охопити людську природу в цілому.
Трохи цікавого про «геніального полководця». Напевне, не всім це відомо. Але почнемо із сучасності… За наказом Шойгу з могили викопали кістки генералісімуса Олександра Суворова і возять по передовій у спеціальному броньованому ящику, аби «вселити бойовий дух» у свої війська…
«Тільки народжені слова варто записувати. А комбінувати слова можна скільки хочеш, і які хочеш; Один із найкращих моїх критиків уже давно признався: “Ніяк не можу зрозуміти, що ж мене притягує в цій книзі”. Зараз, коли я сам став читачем своїх книжок, міг би так пояснити йому: можливість у будь-який момент побачити себе самого в несподіваній іпостасі. Бо ця книжка (книжки) — також і про нього».
Звільнення Олексія Данілова, на мою скромну думку, свідчить про одне: Офіс Президента має необмежений карт-бланш вибудовувати струнку й жорстко контрольовану вертикаль із лише своїх людей. Напівсвої, чи на чверть, чи на третину вже не проходять…
У Європі стартувала передвиборча кампанія у місцеві парламенти, у Європейський парламент, вибори на посади керівників Європейської комісії, Ради ЄС… У гонку вступили як політики та державні діячі “крупного” калібру, так і зовсім новачки, ще не знані на політичному мапі Європи. Серед таких, до речі, і бельгійська громадська діячка українського походження Марта Барандій. Як то мовиться: аби наше теля та вовка з’їло.
Отже, для батюшок та вірян УПЦ настав момент істини. Позавчора т. з. Всемирный русский народный собор, скликаний патріархом Кирилом (Гундяєвим), який і є його головою, оголосив Україні «священну війну», метою якого є встановлення Москвою контролю над нею. Таким чином РПЦ офіційно стала суб`єктиом політичним, притому відкрито ворожим нашій державі і українцям.
Приємною несподіванкою стала для мене книжка «Камю має померти» Джованні Кателлі з багатьох причин, можливо, передусім тому, що автор щиро написав: сучасні інтелектуали, котрі переймаються накладами власних книжок, втратили вплив на суспільство. Він вважає, що історія Європи, якби Камю і Пазоліні лишилися живими, була б інакшою.
