(Уривок із моєї книги «Титли і коми», яку можна 1) купити на сайті видавництва “Дискурсус”, 2) придбати у міських книгарнях, 3) замовити у автора з надсиланням “Новою поштою” чи “Укрпоштою” по всій неокупованій Україні)… У Володимира Ємця, народного художника України, є геніальна картина: Гоголь стоїть біля якихось розвалених воріт, від яких тільки шула цілою зосталася. А ген позаду його чекає типова петербурзька карета, готова рушати.
Попрощалася зі своїм кабінетом у газеті «Голос України», у якому працювала більше 10 років поруч з такими асами як Наталі Яременко, Сергій Лавренюк, Надія Сміян, Наталія Філіпчук, Таня Пасова, Аня Луканська, Олексій Кустовський, Саша Клименко, Сергій Сулима, Лариса Гончаренко (усі не поміщаються в список)…
До нестями втішений, що привітання «Христос Народився» вкраїнці вже нарешті промовляють синхронно з усім світом. Лишається здійснити ще пів кроку – і життєствердне веснянкове привітання «Христос Воскрес» має промовлятися так само синхронно, як і різдвяне!
Чому християни різних церков святкують Великдень у різний час? За давньою церковною традицією Великдень настає після весняного рівнодення і після повного місяця. Весняне рівнодення за григоріанським календаря у цьому році було 20 березня. Повня – 25 березня. Неділя після повні – 31 березня.
«Тільки народжені слова варто записувати. А комбінувати слова можна скільки хочеш, і які хочеш; Один із найкращих моїх критиків уже давно признався: “Ніяк не можу зрозуміти, що ж мене притягує в цій книзі”. Зараз, коли я сам став читачем своїх книжок, міг би так пояснити йому: можливість у будь-який момент побачити себе самого в несподіваній іпостасі. Бо ця книжка (книжки) — також і про нього».
Приємною несподіванкою стала для мене книжка «Камю має померти» Джованні Кателлі з багатьох причин, можливо, передусім тому, що автор щиро написав: сучасні інтелектуали, котрі переймаються накладами власних книжок, втратили вплив на суспільство. Він вважає, що історія Європи, якби Камю і Пазоліні лишилися живими, була б інакшою.
Я й забув, що на цій книжці автограф самого Вінграновського, бо було це наче в іншому житті: просвітянський вечір видатного поета. Схоже, що саме тоді я й автограф отримав. У редактора “Гарту” я випросив “Волгу” (з транспортом тоді було туго, а у Вінграновського чи то нога боліла, чи то він паничився) та й привіз класика у музей Коцюбинського — чернігівська “Просвіта” проводила тоді такі творчі зустрічі.
Роман Бегбедера із такою дещо хайповою назвою «Любов живе три роки» мені не сподобався. Багато відвертих банальностей і загалом сильне «завалювання» в попсу, яка вже, здається, витіснила з процесу справжню глибоку прозу.
Той, хто на прополе не вживав з Василем Кожелянком оковитої, той допіру не знає, що таке «дефіляда», тим паче в Москві. Запитай нині, скажімо, в Забужко або Андруховича: що за один В. Кожелянко, дідька лисого відповість. А про його «Дефіляду» й поготів.
Отримав сьогодні на «Новій пошті» пакет, а в ньому – книжку, окрему збірку поезії одного з поетів-шістдесятників Григорія Кириченка. Для мене вона стала справжньою знахідкою, бо знав автора особисто з 1981 року (я на той час, кореспондент Київського обласного радіо, він – редактор Баришівського районного радіо у «Болотяній Лукрозі», як називали Баришівку поети-неокласики).
