А лопати хай ворог точить…Уже який день думаю що не так з «лопатами» міністра Кулєби?.. Гаразд, показав готовність українців стояти насмерть і до кінця… І як це спрацює на нашу користь?! Західний обиватель, позіхаючи, прочитає це, поплескає долонькою по відкритій ротяці і промовить: ну, ще одні палестинці з’явилися… Хочуть вмерти… Ну, раз хочуть, то хай…
Він постає у ролі пророка політичних змін і сам це педалює у своїй класичній “Дипломатії”, бо, мовляв, передбачив тертя між комуністами Москви і Пекіна. Ой-вей, чи ж не пророцтво! Але рівень його пророцтв викрила була Катерина Ющенко, якій він у 1988 році сказав, що швидше повірить у незалежність Каліфорнії, ніж України… Проте наразі про мадяр.
В польській електричці поруч зі мною сів хлопець із паличкою. Сказав машинально: “It’s so hot”. Слово за словом, і я дізнаюся, що мій сусід — американський доброволець, який ось щойно воював під Авдіївкою. Зараз їде додому, везе своїй коханій, яку не бачив багато місяців, вишиванку і каже, що мріє спати у власному ліжку, але вже сумує за Україною.
Фашизм – це процес. Це крайня форма вираження охлократії (влади натовпу). Саме росія-срср, а не Італія чи Німеччина, стали первісним джерелом фашизму. Просто назвали це по-іншому — більшовизм. Суто фракційна партійна термінологія “більшовизм” стала відображати фактично диктатуру соціальної більшості: малограмотної, заздрісної, розбійної, бездуховної…
Якщо гадаєте, що сьогодні є якась більш важлива новина, ніж та, яка цілий день мене тішить, то глибоко помиляєтеся. Відмінність лише в тому, що мені ця новина відома, а решті — поки що ні. Хоча там, де я зараз, це навіть і не новина ніяка, а так собі, робочі будні. Вдень машину командира одного зі взводів моєї роти атакував ворожий fvp-дрон.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не взяв участі в зустрічі Ради Україна-НАТО, незважаючи на офіційне запрошення. Спочатку його не випустили фізично з України, оголосивши, що він спілкуватиметься інтерактивно, але в час “Ч” виявилося, що й у такому режимі він спілкуватися з колегами не буде…
З калюжі воду п’є лошатко:
Лошиця фиркає – дарма.
І осінь тужиться спочатку
Хоч визволитися з ярма
Важких туманів, як орланів,
Холодних мряк, слизьких обмов,
Зробитись звуком, стати ланню,
Дзвінким шипшиновим вином.
Нова книжка Дмитра Кешелі, з якої я розпочала читальний рік, задала тему наступного читання. Я вирішила, що нехай це будуть книжки, які висвітлюють розмаїття нашої української національної ідентичності. Бо хоч такі аспекти як мова, культура, традиції — є спільними для усіх українців, та кожен регіон привносить до цієї національної скарбнички щось своє, неповторне й унікальне.
У майже порожній залі Умеров, Єрмак бубнять і бубнять у Швейцарії про мирний план Зеленського… Давос – це абсолютно марна трата грошей, часу, паперу для декларацій. Не там шукає керівництво України золотий ключик від перемоги над ворогом.
Подякуємо Дмитру Медвєдєву. Цей його допис у Телеграм слід зберегти у кожній українській сім’ї, яка вирішила жити з росією по сусідству і далі. Ми це вже й так зрозуміли, але визнання офіційної особи РФ нашої правоти тепер закріплено, як документ: «Існування України смертельно небезпечне для українців. І я маю на увазі аж ніяк не тільки нинішню державу, бандерівський політичний режим. Я говорю про будь-яку, абсолютно будь-яку Україну».
