Ті політичні технологи, які в погоні за рейтингами для своїх клієнтів зараз намaгаються примазатись до авторитету армії і Головного командувача ЗСУ Валерія Залужного – піймають у результаті oблизня і загублять свої рейтинги та ще й підмочать репутацію військового керівництва України.
Микола Холодний… Геніальний поет України, якого майже ніхто не знає. Алкоголік, варʼят, сторож колгоспного баштану… Його вірші видавали в Парижі, і в Нью-Йорку. В нас — не видавали. Він удавав із себе божевільного, щоб радянська влада його не вбила. Час від часу писав листи Мао Цзедуну і вимагав політичного притулку в Китаї. КДБ його боявся…
Пірнаєм в себе, як в ріку чи море,
у долі палахкоче грішна зірка.
Край неба гаснемо, як метеори,
рукописи лишивши, рідше – збірки.
Від іскри кожен порохом займався,
писали, пишемо собі на безголов’я:
З висоти свого життєвого досвіду можу твердо сказати: нічого не видно! Треба самостійно добувати досвід. Поради і так зване «поділитися досвідом» — це брехня і омана. Всілякі бізнес-форуми, конференції і особливо, так звані, тренінги — це ніщо інше як спроба обдурювати відносно великі групи людей одночасно, в одному приміщенні. Ніяким досвідом там і не пахне.
А хіба можна порівнювати? А чого це не можна порівнювати? Всі люди все життя тільки те й роблять, що порівнюють усе, що бачать і навіть чого не бачать. Особливо актуальними завжди були й будуть порівняння на міжнародному, а тим більш на міжетнічному рівні. І нічого поганого немає в тому, щоб з’ясувати, в кого більший ВНП, в кого потужніші спортсмени, літаки й бугаї, хто краще співає й танцює і в кого більше ВІЛ-інфікованих. Знання – сила!
Читаю спогади про його визначні досягнення. І ловлю себе на думці, пригадуючи давні університетські враження про «цікавого» викладача з хімфаку: «Вже тоді у його поведінці можна було розпізнати якесь таке унікальне майбутнє. Якщо він у щось вірив – його не зупинити!».
З листа Лесі України до свого дядька М. Драгоманова: «Еге, от ще Ви про «Боротьбу» питаєте. Про неї так як і нічого не говорять, бо «Правди» ніхто не бачить, не знаю, для кого її видавці ховають. Єдина людина, що її отримує (з тих, що я знаю), казала мені, що в сьому романі змальовані (краще сказати «змазані») всі молоді і старі українці. Автора Ви угадали, та й видно коня по поході.
Деякі люди в соціальній мережі аж занадто прямолінійні. Вони думають, коли про щось пишеш, то ти цим безпосередньо займаєшся в даний момент… Буває, напишеш щось про алкоголь зранку, тебе тут же питають: «Ти що, бухаєш з самого утра?». Тю! Але я в таких випадках відповідаю ствердно. Аби вкорінити людину в її оманах.
Нинішня ситуація на фронтах російсько-української війни (і не тільки воєнному, але й дипломатичному, інформаційному) нагадує мені точку руху маятника, коли він на хвильку завмирає у своєму русі. І може хитнутися, на відміну від маятника, в різні боки – перемога не гарантується автоматично, а потребує крові і поту…
Цими днями мер Києва дав інтерв`ю низці закордоних ЗМІ. Я прочитав їх у німецькому «Der Spiegel» і на сайті «20 Minuten» швейцарського телебачення. Усі ми знаємо, що Віталій Кличко ще той «говорун» і здатен наплести не один мішок вовни. Але тут хочу відзначити, що мер нашої столиці відповідав стримано, розсудливо і розумно.
