Ось і казочці кінець про всенародного улюбленця, кумира всія Ukraine, непорочної ікони, героя всіх героїв, володаря найвищого рівня довіри серед усіх сущих публічних персон країни. І чим тепер народний кумир відрізняється від Венедіктової, яка виторгувала посаду посла в Швейцарії взамін за мовчазне покривання політично зумовлених злочинів у Генпрокуратурі?
Президент Франції вдався до рідкісної практики — консультацій з колишніми очільниками держави: Франсуа Оландом і Ніколя Сарозі. Тема одна — Україна. Далі — мій переклад ранкового допису в La Mond. “У середу, 6 березня, було 18:00, коли Франсуа Олланд увійшов у двері президентського палацу до позолоченого салону, де перед ним сидів Еммануель Макрон. На першому поверсі, біля маловідомої картини Сулажа, два глави держав, один колишній, інший чинний, говорили про війну в Україні, в яку з 24 лютого 2022 року вторглися російські війська, і про схильність громадськості до забуття.
30 березня 1867 року Державний секретар США Вільям Г. Сьюард підписує договір з Росією про купівлю Аляски за 7 мільйонів доларів. Незважаючи на вигідну ціну в два центи за акр, купівля Аляски була висміяна в Конгресі та пресі як «дурість Сьюарда», «льодовик Сьюарда» та «сад для білих ведмедів» президента Ендрю Джонсона.
Отже, Трамп президент з 2025 року — це реальність. Після рішення Верховного суду Трамп більше не учасник заколоту по зриву інавгурації президента Байдена в січні 20-го року. Ввімкнено зелене світло. Він здатен перемогти Джозефа Байдена, якому серед демократів навіть не пробують знайти альтернативу.
Люблю Америку. Просто так. За те, що вона є. За те, що коли на світовій комунальній кухні час від часу з’являється черговий божевільний, якийсь каддафі, хусейн чи путін, і починає там розмахувати кухонним ножем та лякати мешканців світової комуналки, що він їх усіх уб’є та заріже, то світ завжди може сказати «Ну, Америка цього не допустить».
Войовничий дух Франції – це така рідкість в історії останніх двох століть (майже оксюморон)… Макронові можна лише аплодувати. І підтримувати цей його дух. Суть моменту в тому, що таке відродження можливе лише завдяки українській боротьбі.
Як визнання видатних заслуг перед світовим консерватизмом Дональд Трамп запросив Віктора Орбана до себе в резиденцію. Карпатський автократ був останнім, хто визнав право Швеції на членство в НАТО. Ну, маладец же! Добре потріпав нерви всім, хто серйозно ставиться до питань безпеки в Європі.
Я розумію і підтримую, коли Париж прощаєтся з Жан-Полем Бельмондо — і похорон показують всюди, де тільки можна. Особливо ті фрагменти під музику Енніо Морріконе з «Професіонала». А серед тих, хто прийшов прощатися — Ален Делон і П’єр Рішар.
Я один, хто не повірив у чутки, що президент Франції Емануель Макрон не виключає можливості відправки содатів з країн Європи в Україну? З точки зору інформаційних технологій було зроблений цікавий інформаційний пробний вкид. Його, начебто, підтримала прем`єрка Естонії Кайя Каллас.
Мені пишуть що своїми дописами у соціальній мережі я наганяю страх на людей. І роблю це навмисно, бо, мовляв, заляканими, невпевненими людьми “легше управляти й керувати”. Такі твердження — із серії конспірологічних змов, або психіатрії. Не маю жодної потреби залякувати людей, аби ними “управляти й керувати”. Мені, дай Боже сили, управляти своїми емоціями й думками правильно та ефективно.
