На дворі — вівторок, а на серці — вечір п’ятниці. Фактично йшов Проспектом, але в душі — я завжди на вулиці Кобилянської. На крайній випадок — на куті вулиць Нахалат Біньямін та Рамбам в Тель-Авіві. Я стою там і когось чекаю… Пахне квітами, сонцем і мигдалем.
Завершується лютий і завершується моє читання книжок про нашу сьогоднішню війну. Фінальною крапкою цього, переповненого емоціями, читального марафону стала книжка, виходу у світ якої я дуже очікувала. І зовсім не тому, що конче хотіла дізнатися, що нового напише мій улюблений автор, бо все, що увійшло до цієї книжки, я вже і так мала можливість прочитати у вигляді щотижневих статей на його Патреоні.
Хемінгуей, коли остаточно з’їхав з глузду через алкоголізм, казав, що за ним стежать, що в спальні і в туалеті в нього відеокамери, що жоден його крок не лишається без контролю. Потім Хемінгуей застрелився… І аж за 50 років зʼясувалося, що за ним справді стежили, і в спальні, і в туалеті. Скрізь стояли відеокамери, і жоден його крок не лишався без контролю.
Вчора у Брюсселі розпочалося засідання міністрів закордонних справ країн Євросоюзу… І я мав би там працювати… Але я оголосив бойкот і замість Ради ЄС чимчикую у спортзал… Не можу дивитися як Верховний представник ЄС у закордонних справах перетворює дипломатичну складову Ради ЄС на якийсь балаган.
Сьогодні відзначає 65-ліття (нар. 19 лютого 1959 в місті Дніпропетровськ) Анатолій Дем’яненко — уславлений футболіст і тренер, заслужений майстер спорту СРСР, учасник трьох чемпіонатів світу. За кількістю проведених ігор (80) посідає 4 місце серед усіх гравців збірної СРСР. Поступається лише Олегові Блохіну, Ринатові Дасаєву та Альбертові Шестерньову.
… Потім комсомол розпався, разом з Радянським Союзом. І доля закинула мене в районну газету «Світлий шлях». Каже мені якось головний редактор Анатолій Іванович Чабаненко: «Мало в нас гострих, актуальних матеріалів, на злобу дня! Надої та врожаї — то добре, але нецікаво. Треба якоїсь конструктивної критики і обʼєктивної правди! Не закривати очі на недоліки!»
Європейська розвідка отримала доступ до внутрішніх документів Кремля, що стосуються стратегії, цілей і методів «інформаційної війни» проти України, і передала їх для ознайомлення та публікації в редакцію The Washington Post. Газета опублікувала кілька звітів «центру С», який відповідав за моральну деградацію українського суспільства і був створений за адміністрації Путіна першим заступником глави президентської адміністрації Сергієм Кирієнком.
Нормалізація насилля — один з найгірших побічних ефектів великої війни, після смертей українців і руйнацій усіх штибів. І не тому, що зброї стало незмірно більше на певній території, ні. Справа не в гранатах, а в тому, хто їх кидає. І хто схвально киває, спостерігаючи таке. Країна, в якій убивають когось під час грабунку і вся поліція міста шукає убивцю і країна, в якій ракета потрапляє в будинок і одним махом убиває 50 людей і їх просто хоронять — це дві різні країни.
Зустрів якось випадково своє перше кохання. Не дуже пізнав, як і вона мене, мабуть. Була Люда, тепер попросила називати себе чомусь Ляля. Що змінилося в цьому не зрозумів? Але Бог з ним. Говорити нема про що. Важко знайти якусь тему для бесіди… Але сіли до кави…
Хитро*опі чекістські прийомчики у 2022 році Путін відсунув і взяв на озброєння перевірене жукова-чуйкова: зрівняти із землею міста і оборонні споруди противника. Власне, ренесанс відбувся вже у 2015-2016 роках в сірійському Алеппо. Суто ординські традиції з 13 століття: все, що на шляху, зрівняти із землею. Як тільки російські війська наближаються до українського міста на відстань 40-60 км, місто фактично приречене. Тисячі тон снарядів, ракет і бомб будинки і укріплення перетворюють на щебінь.
