Вчора був День народження Юрія Володимировича Шевельова (про який я завжди забувала за його життя, і він за те на мене сердився й бурчав у листах настільки артистично, наскільки може собі це дозволити 90-літній “дєдушка”, щоб не знудити “внучку”).
Cьогодні — День народження Юрія Шевельова (Шереха). Славіст, мовознавець, історик української літератури, театральний критик. Це одна з найвеличніших постатей в Українському культурному Пантеоні. Але майже невідомий… В своїй «бульбашці» ми звісно знаємо, хто це. І думаємо, що всі так. А воно — не так. Знають Шереха в Україні кілька сотень людей, думаю. Але й це — нормально. Шерех — не з тих людей, чиї портрети мають висіти по школах в рушниках.
Давно (років з 20) не дивлюсь російське кіно і серіали. Натомість деякі американські серіали дивився уже по кілька разів. Серед них до теми виділю серіал “Юристи Бостона”. Бостон — це там, де уславлений своїми випускниками університет Гарварда. У серіалі є сезон, де найвправніші, найкмітливіші юристи вирішують, що їм робити з китайськими інвесторами, які купили їхню юридичну фірму з усіма лахами.
Остання теоретична книга Юліуса Еволи — «Осідлати тигра». По суті це його заповіт. Шлях радикального заперечення. Стоїчний. Мужній. Шляхетний. Нігілістичний. І тому особливо привабливий. Евола розглядає «онтологію тигра» в історичному контексті та ідентифікує Сучасність як епоху деградації та занепаду. Те, що відповідає індійським доктринам про послідовність юг (крита-юга, третя-юга, двапара-юга, калі-юга) чи античного вчення про зміну століть – золоте, срібне, мідне та залізне. (Детально версію змін цивілізацій Евола описує у своїй книзі «Повстання проти сучасного світу»).
Вітя на псевдо Резервуар був підпільним тарологом, демонологом, відуном і жрецем. Це все одночасно. Хоча насправді він був звичайний поц, як про таких завжди казали в Чернівцях. Його довго ніхто не помічав, бо таких було багато. Але одного разу його зробили начальником. Невеличким, але начальником. У нього було двоє чи троє підлеглих і старенька службова «Волга».
Цього вірша виданий поет ХХ століття Микола Холодний написав під час «вінницького періоду» свого життя. До певної міри, я причетний до народження твору, знаю особисто його героїв. Вірш віддзеркалює останню залюбленість Холодного в жінку – з багатьох попередніх, які, на жаль, також були нещасливими.
Михайло Каменюк
Іноді хочеться повернутись в один із тих дитячих сховків, де пахне яблуками, старими лижами і мишами. Сидіти у темряві на мішку лущеної кукурудзи і слухати як вітер завиває на стриху і в комині, кидає снігом крізь шпари у цеглі і поруч одвірків.
Стаю німцем
сиріч шопенгавером
але тільки там
де тичеться собак
у дитинстві
мені було років десять
мав дворняжку барбоса
Я четвертий рік член журі «Книга року BBC». За ці чотири роки фінал конкурсу «наживо» проводився лише двічі. Ковід, війна… З чотирьох переможців цих чотирьох років, троє – на війні… Сайгон, Чех, Сем’янків. Люди, які б мали творити нову українську літературу, мусять творити нову світову історію… Цього року було якось найдушевніше. Прийшло дуже багато людей, майже всі фіналісти.
Друга доба саміту ЄС у Брюсселі. Настрій піднесений, колеги вітають з історичним рішенням щодо початку переговорів про вступ України в ЄС. Радо приймаю поздоровлення, але розумію, що увечері, по завершенні саміту, доведеться добряче “проставитись”. Чи, як іще кажуть: “накрити галявину”. А я й не проти, навіть з великою охотою і задоволенням.
