Цими днями мер Києва дав інтерв`ю низці закордоних ЗМІ. Я прочитав їх у німецькому «Der Spiegel» і на сайті «20 Minuten» швейцарського телебачення. Усі ми знаємо, що Віталій Кличко ще той «говорун» і здатен наплести не один мішок вовни. Але тут хочу відзначити, що мер нашої столиці відповідав стримано, розсудливо і розумно.
Знаю, що це декому не сподобається. Але мушу сказати про волонтерів і правду ЗСУ. Пропоную зупинитися з безконтрольними донатами!!! Нас обкрадають не лише шоу-мен із прізвищем на П. та іже з ним. Волонтери як піран’ї перебивають у соцмережах свою ніби-то допомогу офіційній.
Сьогодні день народження Григорія Савича Сковороди! Доведеться випить. А не хотів же!
— Не бреши!
— Шо, не бреши?
— Шо не хотів.
— А, та ладно…
Євгена Барана я побачив уперше наживо під час його виступу в Черкаському національному університеті. У мене було про нього зовсім інше уявлення. За кілька років доти я прочитав його книжку «Порнографічна сутність правди», куди вміщено й чималеньке авторове фото. І в мене склалася думка, що це – доволі «сурйозний», спокійний, розважливий критик і літературознавець, який аналізує життя та літературу з помірною іронією та здоровим скепсисом.
… Днями побачила у морозному київському небі над Дніпром припізнілих гусей. Білих і безпечних та, вочевидь, стомлених холодом висоти й відстанню. Декілька навіть відставали від клину, схоже, це перший їхній далекий політ… Що впало у очі, якась несвоєчасність цієї картинки. І швидко підкрався страх, що раптом цей шляхетний, безпечний клин наздоженуть хижі шахеди. Яких так багато сьогодні у нашому небі. Або ж налетять хуртовини і крижані вітри теж із Сибіру.
Німецький письменник Вінгфрід Зебальд в своїй книзі «Повітряна війна і література» описує досвід свого колеги, ще одного німецького письменника Ганса Носсака, який пережив апокаліптичне бомбардування Гамбургу королівськими ВПС Британії (операція «Гоморра») в 1945 році. Continue reading
Учора отримала поетичну книжку Юрія Іздрика «Третій рай», реалізовану «Видавництвом Старого Лева». Традиційно стильно, вишукано в усьому: від змісту і тексту до художнього оформлення, шрифтів і паперу. Щодо поезії, то є у книжці й давні вірші, зокрема, до неї увійшла перша зб. Іздрика «Станіслав і 11 його визволителів».
Ще 6 років тому ми видавали книжки Антіна Мухарського у чотирьох різних видавництвах. Кожне мало свої переваги й недоліки. Це були бартерні стосунки. Автор жодного разу не отримав гонорар чи роялті. Лише відсоток від тиражу. Тобто з письменником розраховувалися книжками. А далі ми вкладалися в участь у книжковому фестивалі (це дорого) й за 4 дні продавали все, що отримали. Після того, щоб задовольнити попит шанувальників, викуповували книжки у видавців за ціною, яку вони пропонують для книгарень.
Воістину, непередбачувані шляхи Господні! Ми ніколи не знаємо, що готує нам доля, але певні речі можемо сприймати, як винагороду за свої добрі вчинки. Саме такою «amor fati», любовʼю долі, вважаю свою зустріч на перехрестях життя з унікальною людиною, співцем Закарпатського краю – Дмитром Кешелею. Спочатку наше спілкування було опосередковане його творами.
— Ти напишеш мені завтра? — Напишу… — А післязавтра? — А після післязавтра? — А після після після післязавтра? — А після, після, після, після… У цьому короткому діалозі — довге відлуння великої любові, яке пройшло через два століття, і яке великий режисер зробив рефреном своєї епічної драми «Наполеон». Хоча вона не так про кохання, і не так про пагубне стремління карʼєри за будь яку ціну…
