У найскладніший момент війни президент хоче усунути з посади надзвичайно авторитетного і популярного в народі головкома. Усунути з посади бойового генерала, який керує армією, котра героїчно захищає Україну і всіх нас, включно з президентом, від смертельної загрози. Підкреслю: хоче зняти без жодних вмотивованих пояснень і вагомих обґрунтувань саме у драматичний момент війни.
Основна проблема війни зараз в тому, що ні генерали, ні політики не розуміють, що нових героїв, здатних зупиняти танки з автоматами та битись за кожну нору у посадці, в армії вже не буде. Українське диво 2022-го року створено не руками генералів та політиків – це сотні тисяч кращих людей на світі в одному пориві прощались з життям і йшли на війну, щоб продати своє життя подорожче, і саме ця відчайдушна народна лють розгромила кадрову російську армію.
Євангельська притча — розмова Ісуса з багатим юнаком про багатство — нагадала мені візит до одного місцевого олігарха. Він показував маєток, де все було по-багатому, автоматично вода поливала травичку, альтанка чекала гостей, обкладена крупним каменем, а в будинок він завів нас, аби показати свій робочий кабінет. Міцні, певно, дубові меблі, канделябри достатку – все нагадувало поміщицький кабінет десь так у стилі качанівської садиби Тарновських.
До узьколобих тільки зараз (після концентрованої атаки на НПЗ) почало доходити, що використання дронів проти умовно цивільної (а насправді безпосередньо повʼязаної з ВПК) інфраструктури — то страшна штука. Колосальна шкода ворогові, за відносно невеликих власних витрат.
Коли на початку вторгнення люди масово ставили собі на аватарках синьо-жовті прапорці – я ще тоді попереджав про епідемію мімікрії і пристосуванства, про перемогу трендової форми над змістом. Синьо-жовті прапорці на аватарках – це напрочуд мило, гарно й похвально. Але вслід за цим мали б піти конкретні дії.
Я досі так і не зрозуміла, чому втік Янукович? Здавалося, що обставини складалися якнайкраще для нього. Лідери опозиції підписали з ним угоду про подолання кризи (фактично примирення). Він погодився на перевибори, обіцяв звільнити арештованих активістів і вгамувати «Беркут». Натомість майданівці мали полишити усі захоплені адмінбудівлі.
Вчора дзвонили вороги, питали: що їм сьогодні на вечерю? Збрехав. Сказав, буцім їм накладанець із салом. Бутерброд по їхньому. Відмовилися розуміти. Що це таке – щовечора сало?! Хоч насправді в мене була смажена картопля! Сорт «Белла роса», куплена на Зеленому базарі в розгар сезону заготовок на зиму. Купив за смішні гроші, у виробника. Хоча які тепер виробники?! Ну, тим не менше.
Що сказати з приводу останніх новин? Того ж «відсторонення» Залужного… З особистого досвіду можу сказати таке: якщо лягти спати трохи раніше, ніж зазвичай, то можна пропустити і зародження хайпу, і його кульмінацію, і згасання. І навіть відголоски з приводу.
Москва завжди вміла ідеально робити три речі: брехати, красти і грабувати. От вам лише три приклади з різних часів. Жовтень 1552 року. Триває затяжна облога московським військом на чолі із самим царем Іваном ІV Жахливим міста Казань. Облога була не дуже вдалою. Кілька разів московити ходили на штурм і щоразу захисники міста відкидали їх зі страшними втратами.
Сьогодні день юних і вічних захисників Крут. Київських кадетів та студентів, котрі героїчно стали у полі на захист України, давши нерівний бій російським більшовицьким полчищам. І лише нині ми виразно розуміємо, яким це було важливим історичним сигналом. Якою самопожертвенною доблестю та мужністю, котра мала отямити, згуртувати народ, зробити усе, щоби зараз українську землю не топтали ті ж російські варвари, яких сторіччя абсолютно не змінило…
