Ну, що ж ось і закінчується черговий етап мого життя. Поїздка в Сполучені Штати Америки стала для мене не менш важливою, ніж бойові дії. Перебуваючи тут, я побачив ту саму можливість жити достойно. Мав розмови з багатьма українцями, які переїхали сюди 10-15 років тому, і в майже у всіх проглядається один і той самий мотив, а саме щодо чесної праці без корупції і того всього, що, нажаль, оточує нас до сих пір.
Теза про припинення допомоги українським біженцям, аби стимулювати їх повернутися додому за логікою дуже схожа на тезу про те, що треба припинити давати Україні зброю і тоді війна закінчиться. Тобто вони абсолютно алогічні і безглузді, бо воно так не робе.
Незбагненним чином ця письменниця причетна до кількох миттєвостей з мого минулого, які я вважаю найщасливішими у моєму житті. Принаймні його більш зрілої частини. І це саме їх я згадую наодинці з собою, коли вночі часом охоплює відчай. Намагаюся триматися за цей спогад. А сама письменниця, звісно, тут ні до чого.
Остерігаюся людей, які прасують постільну білизну. Хто його знає, на що вони ще здатні… Трохи ніяковію від чистих і дорогих вбиралень. В них пісяти якось невдобняк. Не розумію терміну «центр прийняття рішень». Виходить десь є «центри не прийняття рішень». Або центри прийняття, але не рішень? Або ж взагалі не центри, а так, периферія.
Я давно кажу, що ми занадто добре робимо свою роботу. Всі почуваються на реальному розслабоні, бо ми тащим катку. Я не писав нічого про специфіку і проблеми мобілізації, яку останнім часом бачив зсередини. Не писав, бо це занадто депресивна с*ака, навіть не уявляєте, наскільки. Просто повірте, що усе ще гірше, ніж датні припустити. Якщо ми, зрештою, виживемо – напишу про це в книзі.
«Як виростеш, Ладзю, шобис мав три анцуґи», — казала мені баба Ганна, коли я ще ходив пішки під столом. Чому саме три, я не допитувався, але бабине побажання запам’яталося. Не тому, що бабу Ганну треба було слухати, як це робила вся родина, — за Польщі вона єдина у великій селянській сім’ї закінчила аж цілих три кляси польської школи.
Такого безглуздого перельоту на південь як цієї зими, чернівецькі птахи ще не робили. Тому і я живу на контрастах. Фотографуюся лише з красивими жінками. В центрі, обійнявши обома руками найближчих. Так контраст більш вражаючий.
Будь-яке суспільство завжди оперує з культурно-світоглядними кодами. Іноді відкрито, а іноді приховано. Адже світогляд це система уявлень кожного з нас про навколишній світ, його сутність, його устрій, а також ієрархія цінностей, яка з неї походить.
Вільна журналістика, вільна творчість — усе це блеф у сучасному світі, навіть на Заході блеф. Уже ми побачили вільну журналістику і “Вошінгтон пост”, і “Нью-Йорк Таймс”. Усі ці ЗМІ вільні настільки, наскільки дозволяють їм бути вільними ті, хто за них платить. Єдиний плюс: одні воюють проти інших, існують все ж різні думки — хай і проплачені.
Елліни вважали що реальна тільки Вічність. Автентичне Буття нерухоме. А циклічний рух припускає Вічне повернення одного і того ж, є найбільш досконалим виразом Божественного. Якщо і існують спади і підйоми, прогрес і занепад, то тільки всередині одного циклу, який неминуче буде змінено іншим (теорія «чергування віків» у Гесіода, повернення «золотого віку» у Вергілія).
