1 березня. Я любила цей день з дитинства! День народження моєї мами. Я навіть думала, що весна починається тому, що народилась моя мама… А потім, через роки, на це свято наклалася моя найбільша і найболючіша втрата. Ми з дітьми осиротіли… І я стала боятися цього дня… Бо біль ще не минув… І я постійно носила його в собі…
У нас на обійсті в селі, на Вигнанці, жили колись лелеки. Найпершого знав ще мій тато, тоді був хлопчаком. Якогось року березень лютував по-зимовому, навіть після 20-го сніжило й морозило. Зранку хтось обережно стукнув у двері, всього раз, але добре чутно. Відчинили – на порозі, опустивши крила, вкриті дрібними крижинками, стояв лелека. Мовчки просив допомоги.
… На вечірці після воркшопу до мене підсів німець, юрист 50+ років, який читав лекцію в рамках програми. Він хотів висловити мені підтримку, вибачитися за нерішучість Шольца і несподівано поділитися тим, як сильно йому страшно.
Вчора в Корюківці на Чернігівщині традиційно поминали жертв наймасовішого за роки другої світової війни вбивства цивільного населення — майже 7 тисяч мешканців українського містечка спалили та розстріляли мадярські нацисти під загальним керівництвом німецьких.
Чи є підстави для хорошого настрою? Можна щось і відшукати на кшталт: розпускаються за вікном бруньки, світить ласкаве сонце, цвірінькають пташки, дні стають довшими, а ночі – коротшими… Але мої вихідні минули в іншій атмосфері, в обіймах шотландського віскі: помер друг і старший наставник Степан Хмара…
Часом корисно отримати книжкою по голові… Якось концентрує, збагачує і надихає. Добре, що тепер рідко пишуть товсті книжки, переважно тоненькі у м’якій обкладинці. Але хочеться отримати по голові саме товстою. Бо вона пружна і відразу доводить до того розумового стану, до якого мала би.
На цьому скріншоті кадру із фільму про Толкіна — підказка для найкращого вияву патріотизму у день, коли повномасштабна війна в Україні завернула на третій рік. Sapienti sat! Замість тисяч пустопорожніх слів у затишних кабінетах, на форумах чи удома на канапі, складених ручок і надірваних сердечок.
Польських екстремістів фінансує Росія. Масовку їм створили дурні, котрих у Польщі, як і в Україні — багато. Тому утримуємося від звинувачення у бік дружнього народу, а тим більше — від дій у відповідь на догоду ерефії. І не забуваймо, що ділки, які стоять за експортом українського зерна, не повертають валютну виручку за нього в Україну.
Від мозку до рук дорога довга. Особливо, коли то мозок колективний і руки багатомільйонні… Досвідчений Ізраїль «проспав» початки двох кривавих воєн: війну Судного Дня (жовтень 1973-го) і рівно через 50 років — напад ХАМАСу. І в першому, і в другому випадку, аби знати про плани та наміри ворога, було витрачено колосальні кошти! І там, і там “розумний мозок” підвели недбалі руки. У 1973 році систему прослуховування телефонних розмов ворога, на яку витратили понад 100 мільйонів доларів, просто не вмикали. Не слухали.
Два роки тому я чи не єдиний в усьому потоці їхав по Житомирській трасі до Києва, а сотні машин тікали звідти на захід. Я їхав помирати… Не було ані віри в перемогу, ані злості, ані впертості. Лише бажання зустріти ворога, як належить чоловікові. Розміняти ганьбу безсилля на звитягу жертовності.
