Чому деколонізація йде важче, аніж декомунізація? Бо це вже не про речі очевидні. Лєнін+Сталін = голодоморам, репресіям, засланням в Сибір і ненависній колективізації. А от Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Булгаков, Толстой — це вписано, як механізм імпритингу, в культурний код поколонізованого населення.
Можливо, десь у світі існують люди стовідсотково геніальні (ні-ні, я без сарказму, чесне слово без сарказму, ну, серйозно!) й стовідсотково у собі впевнені. Але мені такі не зустрічалися. Принаймні я точно їх не бачила у власному дзеркалі. У мене самої, у моїх колег, які вже видали не одну книжку, час від часу виникає нав’язливе занепокоєння — чи все з моїм рукописом ок?
Якщо вірити «Літопису руському», то там-то ідеться, мовляв, київський князь Святослав звернувся був до своїх побратимів перед битвою з візантійським військом 970 року зі словами: «Не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут: бо мертві сраму не імуть». Отож, замахнувся і я через тисячоліття вкрасти у найбільш мені шанованого князя заклик та звернутися до ще живущих українських письмаків (не тих, що вже переставилися, а дивом дивним зберегли клепку в голові, здрастують).
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
……………………………………………….
(…)… ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Несамовитий квітень-цвітень-перецвітень! Все раптом вибухнуло таким дивовижним розмаїттям кольорів і ароматів… Ходиш, роздивляєшся, милуєшся, вдихаєш ні з чим незрівнянний запах весни… Все ніби просте і знайоме, але чомусь аж терпне душа від такої високої гармонії в природі.
Спішу!!! Навіть не буду писати куди, бо маршрут натоптаний і відомий. Гоп!!! Віталя-яяяя!!! Теж поспішав у справах.
— Давай зазнімкуємось на пам’ять…
Зараз у Фейсбук друкують багато цитат великих письменників та політиків. Вишукують провидців та месій під нинішню ситуацію. У мене таке враження, що це якось принижує нас, звичайних… Отож, пропоную мої особисті думки, які я часом встигаю записувати між роботою, спілкуванням з дітьми та чаклуванням біля кухонної плити.
Дональд Трамп боїться Росії і тому для вгамування імперського шалу готовий віддати Путіну шмат України. Але, виявляється, Дональд боїться й українців також. Врешті, хто сказав, що скандал із шантажем Києва (ми тобі гроші – ти нам компромат на сина Байдена) Дональд забув. Коли українські реалії тебе приводять до імпічменту, таке навряд чи забудеш.
Гоголь як дзеркало нашої війни. Сьогодні багато скигління про Миколу (Ніколая) Гоголя. Чи він «наш», чи не «наш». Дозвольте і мені слово. Він «наш» і не «наш». І в цьому його драма, ба навіть трагедія. Цей обдарований чоловік із шляхетного козацького роду спробував (добровільно, але за вимушених обставин) поєднати «дві руські народности».
Отже Булгакова підтримує сам вільний філософ Андрій Баумейстер! Я вважаю, що філософи й історики можуть висловлюватися про письменників, але це все ж не їхня парафія і не їхня професія. Баумейстеру буде соромно, коли він прочитає ті твори Булгакова, яких він не читав, яких він не знає, в яких навіть українська антропологія викликає у цього великого письменника єдине бажання — убити цих «обезьян»-українців.
