Пригадалося, як Вільям Ширер, який працював журналістом Третього Райху, пише: в одну німецьку родину прийшло повідомлення, що літак їх сина, літуна Люфтваффе, було збито під час бомбардування Лондону. На другий день ВВС повідомило, що він живий, потрапив у полон…
Люблю осінні груші. Та не всякі, а такі, щоб аж світилися налитими боками, щоб, коли надкусиш, сік тік по бороді, а від медового запаху паморочилась голова. Такими мене щедро пригощає кума. Оце повертаюся додому — і так мені пахне грушами, отими — медової стиглості. На жаль, у куми вже закінчились, а як же хочеться…
Давно (років з 20) не дивлюсь російське кіно і серіали. Натомість деякі американські серіали дивився уже по кілька разів. Серед них до теми виділю серіал “Юристи Бостона”. Бостон — це там, де уславлений своїми випускниками університет Гарварда. У серіалі є сезон, де найвправніші, найкмітливіші юристи вирішують, що їм робити з китайськими інвесторами, які купили їхню юридичну фірму з усіма лахами.
Вітя на псевдо Резервуар був підпільним тарологом, демонологом, відуном і жрецем. Це все одночасно. Хоча насправді він був звичайний поц, як про таких завжди казали в Чернівцях. Його довго ніхто не помічав, бо таких було багато. Але одного разу його зробили начальником. Невеличким, але начальником. У нього було двоє чи троє підлеглих і старенька службова «Волга».
Іноді хочеться повернутись в один із тих дитячих сховків, де пахне яблуками, старими лижами і мишами. Сидіти у темряві на мішку лущеної кукурудзи і слухати як вітер завиває на стриху і в комині, кидає снігом крізь шпари у цеглі і поруч одвірків.
Стаю німцем
сиріч шопенгавером
але тільки там
де тичеться собак
у дитинстві
мені було років десять
мав дворняжку барбоса
Моїх вчительок є зараз троє — Євдокія Іванівна Черниченко (російська мова і література), Галина Михайлівна Багута (хімія) і перша вчителька Ніна Дмитрівна Лазаренко. І, знаєте, це так приємно знати, що при моєму немолодому віці ще є вчителі, що мене навчали. Якось надійніше з ними… Євдокія Іванівна щойно відзначила 87-річчя. Вона викладала мову та літературу нашого ворога і, може, завдяки їй я й знаю їх непогано.
Пам’ятаєте, як у перші місяці після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року українці, передусім, жителі окупованих територій і наші військові почали активно застосовувати оце перевіркове кодове слово? Суто машинально вони змушували підозрілих людей вимовляти українське слово «паляниця», щоб відрізнити російських військових від українців. І це стовідсотково спрацьовувало: адже правильна вимова м’якого «ц» (через фонетичні особливості української мови) для росіян – один із каменів спотикання. Що й породило у соціальних мережах чимало мемів…
Більше 75% (!!) християн світу (в тому числі 11 із 16 православних церков) святкують Різдво 25 грудня! І це правильно! Бо саме в цей день його почали святкувати вперше майже дві тисячі років тому, і це було в Римській імперії! Як день народження «Правдивого сонця» – Ісуса Христа! (А ще до християнських часів у всьому Римі 25 грудня відзначали велике язичницьке свято – “Непереможного сонця”).
Вчора був День народження Леоніда Бикова… Скільки разів проходила поруч, ніколи не звертала уваги. Аж раптом – маленьке відкриття: пам’ятник актору Леоніду Бикову в столичному парку Слави. Точніше, пам’ятник військовим льотчикам, що загинули звільняючи Україну, але зазвичай його називають пам’ятником Бикову. Леонід Биков загинув в автокатастрофі за 4 місяці після свого 50-річчя, у квітні 1979 року.
